Так любить душа одинока
Далекий і тужний мотив:
Журливе журчання потока
І шелест пожовклих садів.
Крізь шибку малого віконця
Так любо дивитись мені
В ту мить, як по заходу сонця
Конають кроваві огні.
В ту мить я пригадую знову
Колишні щасливі часи,
Пригадую давню розмову,
Про що шелестіли ліси.
І знову в душі невеселій
Встають верховинські згадки,
Ліси, полонини і скелі
У хвилі гірської ріки.
І знов причуваються дзвони,
Що липнуть над рідним селом, –
І довго душа не холоне,
Шепоче вечірній псалом.
ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІДНОГО ПОЛЯ